Зачем, ты спросишь, оно нужно?
И музыкант, в пылу огня,
Нам насаждает власть искусства,
О чем не важно, говоря?
Ты вправду, этого не знаешь?
И думаешь, поди, что он
Нас беззаботно развлекает?
За деньги, иль за славы звон?
Искусственность - не есть искусство.
Искусство - когда дышит страсть.
И лишь зажегши наше чувство,
Мы принимаем его власть.
Дрожащий звук смычка сухого -
И в сердце музыка зажглась
И мир, внезапно стал, как новый,
И жизнь вдруг снова началась!
Мы признаем святое право
Его - завесу разорвать
Обыденности нашей ржавой
И над землею нас поднять.
Мы признаем его молитву
Опять нас к жизни воскресить.
Его божественной палитре
Мы доверяем в нас творить!
И вот во власти его звуков,
Или во власти его слов
Мы принимаем его муку,
Его надежду и любовь!
Пройдя путем Христа к распятью,
И полюбивши этот крест,
Он причащает нас, как братьев,
К истокам тайны всех чудес!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
