Гуляя, попал, как-то, ослик под дождик.
Ох, как тяжелы эти капли дождя!
От боли вдруг вспомнил про маленький зонтик,
Что взял он с собою... и, видно, не зря.
Cтал, прячась от капель, о зонтике думать:
«Теперь стало больно, наверно, ему!
И надо же капать так недружелюбно,
Чтоб всем было больно?! Зачем, почему?!»
Но без дружелюбия им не остаться.
Пусть маленький домик, а всё ж приютит.
Когда же в нём ослик сумел оказаться,
Стал слушать, как дождик по крыше стучит.
А сделанный вывод, как прежде, не новый.
Не зонтик, так домик жалеет опять.
От капель, чтоб домику не было больно,
Решил он собою его закрывать.
«Ах, бедненький ослик! – кричал медвежонок –
Ведь больно от капель на крыше, поди!»
Ответом само прозвучало невольно:
«Кому-то же в жизни должно повезти!
Спасая других, забываешь о боли...
И тем я судьбе благодарен своей,
Теперь стал сильнее, чем зонтик, и домик…
А больно должно быть тому, кто сильней!»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
