Качество жизни в духовном понимании определяется местом нахождения объекта между преисподней/бездной и небесами. То есть, ухудшение по физическому и душевному состоянию человека, общества или государства указывает на скатывание по всем их жизненным параметрам в сторону окончательного помрачения сознания посредством соблазнов, исходящих от людей и духов зла. И это происходит вот уже на протяжении почти тридцати последних лет. Стало быть, средствами, которыми оперировали руководители Украины на местном уровне и в центре во время ,,нэзалэжной", можно только усугублять общую ситуацию в стране.
То есть, человек в таких делах просто выбирает направление движения своим сознанием с тем, чтобы двигаться в своем общем развитии по нему, к худу ли он устремлен или к добру. Но никак не является первичностью в подобных процессах. Потому здесь не стоит заниматься отсебятиной, тем самым продолжая создавать дополнительный хаос внутри себя и во внешней среде, но определиться в конце-концов с законами благодати и жизни, которые подробно расписаны в законе и пророках, Евангелии и Откровении.
Сии стандарты незыблемы во времени, как и должно им быть, являясь одновременно образцом для подражания здравомыслящим и инструментом воздействия на этот мир тьмы и зла, в котором человечество подобно слепым котятам, не осознающим, где и ради чего они находятся, и как не попасться на зуб мимо проходящему хищнику.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
